На Білгородщині та Курщині розгорнулися масштабні бойові дій із застосуванням штурмової авіації, крупнокаліберної артилерії, важких вогнеметних систем і висадкою повітряного десанту. За кілька днів у боях з російськими ж повстанцями на власній території путін втратив понад півтисячі своїх солдат. І все це під час так званих «виборів президента». Пише Знай.юа.
Про це аналітик проекту Інформаційна оборона Фонду "Відкрита політика" Ігор Жданов пише у своєму блозі на "Інтерфаксі".
Вражаючий результат «СВО», яка, як відомо, «іде по плану»!
Зрештою, це підсумок майже 25-річного правління путіна - найдовшого з часів Сталіна. З тією лише різницею, що Сталіну вдалося за цей час захопити третину Європи, а Путіну на аналогічному етапі доводиться рівняти з землею російські села, аби озброєна опозиція не дійшла до Бєлгорода і далі.
«Декарбонізація» росії продовжується
І поки російські танки горять під «посьолками» з милозвучними назвами Мокрая Орловка і Сподарюшино, в російському тилу нищиться головне джерело кремлівської сили - нафтогазова індустрія. Удари українських дронів по нафтопереробним заводам тривають як за графіком, не просто знекровлюючи російську економіку в перспективі. Вони руйнують підвалини путінського міфу про непереможного «нафтового ведмедя».
Сам Кремль не може не розуміти, що якщо темпи «декарбонізації» збережуться, вже дуже скоро ноги глиняного колоса фатально набрякнуть від надлишку «чорного золота» і жодне «імпортозаміщення» цьому зарадити не зможе. Так само колективний путін усвідомлює, що ефект доміно від таких процесів буде значно більш руйнівним і непередбачуваним, ніж схожа ситуація після поразки в «афганській» війні.
Як ГУР приймає участь у російських «виборах»
На цьому тлі намагання російської влади намалювати путіну 86% явки в зоні бойових дій, де електорат йшов на виборчі дільниці під розривами касетних снарядів, виглядає як нервовий зрив від безсилля. Адже поки тамтешній Центрвиборчком оголошував якісь цифри «підрахунку» голосів з охопленої вогнем Білгородщини, окремі населені пункти області переходили під контроль виборців, озброєних «Градами».
Очевидно, що наступ визвольних російських сил на путінську армію, синхронізований з голосуванням і атакою дронів на російські НПЗ не може бути просто збігом. Тож якими б метафорами зараз не сипав пан Буданов, стверджуючи в інтерв’ю, ніби «березневий похід» околицями Слобожанщини є винятково проектом РДК, Легіону «Свобода Росії» та Сибірського батальйону, насправді за цим чітко прослідковуються руки ГУР.
А що Китай та Іран?
Архітектура подібних операцій не може бути спроектована розрізненими, хоч і дуже вмотивованими, повстанськими підрозділами. В даному випадку ми маємо справу з багаторівневим задумом, який мав на меті не лише воєнні цілі на кшталт захоплення ворожих позицій і територій, одночасну атаку тилових ресурсів, відволікання військ противника з інших напрямків, передусім з Куп’янського. Також йдеться і про важливу геополітичну складову.
Увесь світ побачив, що в найвідповідальніший момент - дні свого переобрання - Путін не може контролювати ситуацію в країні. Озброєні загони російських добровольців банально скуповують частину російської території, демонструючи таким чином «непорушну силу» режиму, його «стабільність» і «контроль ситуації».
За цими подіями без сумніву стежать не лише союзники України, а й стратегічні партнери путіна, передусім Китай та Іран. Нескладно здогадатися, які висновки зробить Сі Цзи Пінь, коли з аналітичних довідок своїх радників дізнається про танкові дуелі росіян з росіянами на російській території у день виборів путіна.
Зрозуміло і Китай, і, напевне Іран будуть змушені проаналізувати нову ситуацію та зробити з нею стратегічні висновки.
Чи варто підтримувати російського ведмедя, на території якого фактично вже розгорнулася громадянська війна одних руських проти інших і який вже не може контролювати ситуацію навіть у час таких важливих для путіна «виборів»?