Розберемо те, до чого потрібно готуватися. Мова про домовленості з ворогом, які настануть рано чи пізно. Усвідомлюємо те, що беззастережної капітуляції не буде – але і Захід теж воювати не збирається. Поки що.

На те є низка причин, перша – найголовніша. Захід і близько не думав, що ми виявимо таку стійкість. У його планах війна створила б економічний еквівалент НАТО для стримування агресивних автократів. Про це свідчить стаття в Шпігелі

(https://www.spiegel.de/international/europe/how-well-are-european-sanctions-against-russia-working-a-2c83502d-e64f-43a7-98c8-a8076e5746fc-amp)«Ідея народилася у листопаді минулого року, коли директор ЦРУ Білл Бернс зненацька відвідав Брюcсель. Він щойно приїхав із Москви, де зміцнив свою впевненість: Путін планує великомасштабне вторгнення в Україну, і Київ буде у центрі уваги. Про військову відповідь НАТО не могло бути й мови – тому західні столиці погодилися, що їм доведеться відповісти на вторгнення солідним пакетом спільних економічних санкцій».

Німеччина готувала табори для біженців у грудні. Британський ІРХ «Паляниця», виходячи з терміну придатності, заготовляли навесні-влітку минулого року.

Очікувалося, що тут буде велика партизанка. Ніхто не думав, що Україна зможе відстояти і державність, і 75% своєї країни. Але це означає, що витрати на військову кампанію зростають на тлі тих, що могли бути. Тільки снарядів М795 ми витрачаємо по 3 тисячі на добу за умови, що сумарно поставлено 300 тисяч. Точна кількість снарядів достеменно невідома. Але ми знаємо з військових бюджетів США, що у 2019 році було закуплено близько 160 тисяч, а у 2022 році планувалося закупити лише 75 тисяч снарядів.

Цього катастрофічно мало. Військова машина західних країн готова до війни технічно, але абсолютно не готова до війни у промисловому масштабі. Це спонукає переглянути як роль артилерії, так і ставлення до запасів (https://telegra.ph/Povernennya-%D1%96ndustr%D1%96alnoi-v%D1%96jni-06-20). Тим більше, що американці з цим вже стикалися під час Іракської кампанії.

Ще в 2018 році було зрозуміло, що промисловість США не тягне запити воєнного часу (https://media.defense.gov/2018/Oct/05/2002048904/-1/-1/1/ASSESSING-AND-STRENGTHENING-THE-MANUFACTURING-AND-DEFENSE-INDUSTRIAL-BASE-AND-SUPPLY-CHAIN-RESILIENCY.PDF) з низки причин. Причини в цілому слід обговорювати надалі – там ціла низка факторів, що так чи інакше впливають на сьогодення та майбутнє. Звичайно, проблеми у рф набагато гірші. Її передові склади розбиті, виробництво боєприпасів теж бажає кращого. Економіка погрожує здохнути протягом найближчих 12 місяців. Вже не жартома, а цілком собі остаточно.

Але найбільша проблема в тому, що російські війська, як і українські (на даний момент, адже ситуація може змінитися), потрапили в наступну ситуацію: жодна зі сторін не може перейти до виконання подальших поставлених завдань. Російська армія виконала половину із заявлених цілей – вихід до Криму та взяття частини Донбасу. Українські воїни теж виконали половину, відстоявши державність та зберігши столицю. Ситуація, гадаю, зміниться на Півдні. Там ЗСУ зможуть повернути як Херсон, так і Мелітополь.

Але подальше просування може видихнутися. І знову через брак боєприпасів, амуніції і достатньої фінансової підтримки через глобальну рецесію, що насувається.

Тож не дивуйтеся договорнякам. Сьогодні розміняли блокаду Калінінграда на блокаду Одеси – це дасть нам перепочинок хоча б в аграрній сфері, а також надходження валюти в країну. Але усвідомлюйте і те, що заморозка на чергові вісім років цілком реальна. Тим більше, росіяни вже оголошували через проксі-ЗМІ у США свої вимоги (https://nationalinterest.org/feature/proposed-peace-plan-end-russo-ukrainian-war-203009): здебільшого вони нездійсненні (прямо як Мінськ). Придивіться до пункту про виведення російських військ із усіх областей, крім Донбасу, який зберігається по лінії контролю.

Саме на це вони й давитимуть. Саме на цьому наполягатимуть. На жаль, економічна, а також енергетична криза в ЄС ризикує підштовхнути всіх до такого результату. Якщо так - вирішення російського питання відкладуть на кінець 20-х або початок 30-х років. Хоча, можливо, росіяни нам подарують розпад своєї країни. Все ж таки в цьому напрямку вони точно йдуть успішно.