Іван Мірошніченко: на втілення реформ у нової влади залишилося лише 2 роки. Далі - все

"ДС" У Вашій біографії вказано, що у 1994 році Ви навчалися в університеті Purdue у штаті Індіана, США. Які у Вас склалися враження від навчання за кордоном?

І.М. Я вважаю великою вдачею, що я отримав досвід навчання в одному з найкращих вищих навчальних закладів США та первинну бізнес-практику у такому юному віці, а мені тоді було всього 22 роки. У Сполучених Штатах я мав шанс вивчати на сучасному рівні такі дисципліни як "Інвестиції", "Фінансовий менеджмент", "Управління ризиками", "Менеджмент" та інші. Також я міг знайомитися із передовими технологіями, з найбільш сучасною економікою, відвідував провідні товарні та фондові біржі, отримав емоційний та професійний заряд для свого майбутнього життя.

"ДС" Як Ви потрапили в міжнародні трейдерські компанії? Розкажіть про досвід роботи в них, досягнення у професійній сфері

І.М. Щодо моїх професійних досягнень, то найсуттєвішим я вважаю свою причетність до створення і розбудови найбільш професійних та найбільш успішних команд і колективів в агросекторі. Друге за значимістю досягнення - це реалізація великих інвестиційних проектів в Україні. Збудували багато: Донецький, Каховський та Маріупольський МЕЗи, насіннєвий завод "Волноваха", десятки елеваторів, розвинули бізнес в 9-11 портах Чорного та Азовського морів, флот та логістику.

Це було 12 цікавих, активних років, які тебе випробовували, але програми основних інвестицій, розбудову бізнесу ми у значній мірі пройшли повністю, хотілося змін. На той час виникла пропозиція публічної компанії Noble з розвитку бізнесу на Чорному морі. У неї не було навіть офісу, не те що активів. Я вирішив зробити крок, таке собі дежавю, і побудувати ще один потужний аграрний бізнес. Низка колег мене підтримали і ми започаткували Noble Agri в Чорноморському регіоні.

"ДС" Який потенціал України у світовому АПК? Що для цього слід зробити?

І.М. Ми зараз треті у світі по експорту. Я переконаний, що будемо другими, це тільки питання часу. У нас є значні успіхи, якими ми можемо пишатись, але при нормальних умовах вони мали би бути ще більшими і вже давно. АПК розвивалось ефективно головним чином за рахунок високої конкурентності, доступу грошей, капіталів, людей і компаній до бізнесу, завдяки високому рівню необхідної інвестиційної складової. Не менш важливий фактор - високі вимоги до професійності задіяних людей, оскільки бізнес високоризикований. Як результат всього вищенаведеного - відсутність монополізації та олігархізації агросектору, як ми можемо це помічати у газовій, нафтовій, вугільній, металургійній сферах. Це забезпечило зростання сектору і стабільний його розвиток.

Але якби ми розивались не всупереч, а завдяки - наші результати були б набагато кращі. Наприклад, у сферах переробки, у м"ясній, харчовій продукції - у всьому, що потребує стабільного інвестиційного клімату, стабільного фінасового ринку та прогнозованості ситуації.

"ДС" Чому взагалі вирішили податись в політику?

І.М. Після того як я вийшов з компанії Noble Group, майже рік працював над створенням інвестиційної компанії. Проводив 60-70 % свого часу в літаках. Враховуючи мій майже 20-річний досвід, знаючи і історично маючи контакти та довіру десятків інвестиційних фондів, банків, фінансових інституцій, компаній, я створював потужну міжнародну платформу в агропромисловій сфері. У результаті пройшов 2/3 шляху, маючи вже попередні підтвердження та угоди про фінансування на суму близько 280 млн дол. США при бізнес-плані на 500 млн дол. США.

Згодом почалась Революція Гідності, яку я підтримав, а потім спалахнула війна. Як і більшість людей, ми підтримали наших добровольців, армію. Як людина практична, я розумів, що поки в країні стріляють, то будуть присутні майже всі ризики для ведення бізнесу. Тому, при всій повазі до нас, отримати і закрити фінансування свого інвестиційного проекту виглядало неможливим. Саме в той час я познайомився з Ганною Гопко, Єгором Соболєвим, Вікторією Сюмар та іншими людьми. На той час вони вже бачили себе в активній політичній діяльності. І у них уже досить давно була ідея про створення власної партії і навіть була назва "Воля". Ми швидко прийняли спільне рішення, створили партію "Воля". Потім було оголошено дострокові парламентські вибори, наша партія через деілька місяців об'єдналася із експертами Реанімаційного Пакету Реформ, батальйону "Донбас", представниками партії "Самопоміч" і всі разом ми прийняли рішення іти до парламенту під прапором "Самопомочі". У нашу перемогу ніхто не вірив, крім нас та людей. На старті нам давали 1,5 %. Проте, я очікував або тотальну непідтримку, або 12 % результату. По факту ми отримали 10,97 %. Люди продемонстрували високий рівень довіри до нас. Таким чином, 34 наших депутати прийшло працювати у Раду.

При формуванні Уряду Яценюка у листопаді 2014 р. мені було запропоновано посаду віце-прем'єр-міністра або міністра АПК, де я на 100 % був би ефективним, але було прийнято рішення фракції про концентрацію наших зусиль над парламентською діяльністю, тому я діяв відповідно до позиції фракції.

"ДС" Чому Ви продовжуєте займатись політикою досі? Чому знову пішли на парламентські вибори?

І.М. Я буду говорити серйозно та повністю без жартів, без жодної "штучної домішки" для посилення своїх меседжів. У нас сьогодні ймовірність реваншу антиукраїнських сил дуже висока, а ризик втрати державності чи не на найвищому рівні з часу початку військової агресії проти України.

Маємо розуміти, що це буде поступова, "повзуча" стратегія повернення в минуле не за один день. Події останнього місяця-двох, а це і повернення в Україну окремих "знакових" людей з команди Януковича, повернення російської делегації до зали ПАРЄ, заяви відомих політиків включно з оточенням нового президента, говорять про досить рішучі наміри і дії проросійських впливових псевдоеліт, які діють за значної підтримки російських або орієнтованих на схід фінансових-промислових груп, олігархів. Я передбачав такий розвиток подій ще півтора-два роки тому і оцінював це як основний ризик подвійних виборів, президентських і парламентських, у 2019 році. На жаль, мої побоювання справджуються, діяти так зухвало можуть люди та сили, які знають про свою безкарність та відчувають у себе за спиною потужного і сильного гравця.

Тож, резюмуючи прямі ознаки "повзучого" реваншу та створеної штучно і цілеспрямовано політичної кризи, я вважаю, що має місце керована та "досвідчена" маніпуляція з метою дискредитації новообраного президента та його команди в цілях і інтересах антиукраїнських груп. Тому очевидно, що від результатів президентських виборів, а тепер уже і від парламентських виборів, залежить подальша доля країни.

"ДС" Якими, на Ваш погляд, були найбільші помилки української влади за останні 5 років?

І.М. Перша помилка і останньої влади, і усіх попередників - втрата довіри людей, що є найбільш цінним активом. Будь-який президент, який бажає стати успішним в наших умовах, має єдиний шанс вдалої реалізації того, що він хоче, виключно при одній умові - опиратись на підтримку людей, бути з ними відкритим, працювати для них, пояснюючи все, що він робить, повертаючи їхню довіру.

Друга - повне фіаско в стратегії розвитку економіки та фактичних результатах. Як наслідок - "приховане" безробіття складає біля 35%, тобто незайнятих в економіці наразі 8,4 млн. осіб проти 15,4 млн. осіб працюючих. 5-7 млн. українців постійно працюють за кордоном, молодь та кваліфіковані спеціалісти покидають країну. В останній період часу майже 1 млн. осіб щороку виїжджає у пошуках роботи. Молодь, яка їде туди навчатись, не планує повертатись. Маємо негативну демографію, високу смертність. Україна втратила найбільш успішні технічні та високотехнологічні галузі, відбулась деіндустріалізація. Як приклад, "Антонов" за 5 років збудував 0 літаків. Ми не маємо власного виробництва автомобілів, комбайнів, тракторів, відбувся значний спад промислового машинобудування.

Третя - не сформована, не структурована, не погоджена та не підтверджена жодна стійка стратегія щодо закінчення війни, повернення Донбасу і Криму. Не створено можливості для прийнятного міжнародного формату завершення війни на Сході. 5 років було багато розмов, дискусій, звісно, велика вдячність країнам-партнерам - ЄС, США, які підтримували Україну, але чіткої, фіналізованої, проговореної, підтвердженої усіма сторонами стратегії поетапного вирішення цієї проблеми на сьогодні немає.

Четверта - так, дуже важкі часи, кожен рік у нас важить як 5 або 10 років. Але кількість якісних реформ не відповідає вимогам та очікуванням суспільства, сучасному стану економіки.

П'ята - не було проведено глибокого та широкомасштабного перезавантаження наших відносин з МВФ та іншими фінансовими партнерами-кредиторами з точки зору повноцінної реструктуризації державного боргу на засадах довгострокової економічної доктрини. Нам необхідне залучення макроекономічної фінансової допомоги та інвестицій в реальну економіку, навіть "під фінансовим контролем" використання коштів нашими західними партнерами. Це дозволило б розвивати економіку адекватно геополітичній та економічній важливості країни.

"ДС" Оцініть роботу аграрного Комітету парламенту у 8 скликанні.

І.М. Стосовно аграрного Комітету, то загалом у нас зібрались професійні люди. Звісно, що кожен мав своє бачення щодо законопроектів, щодо проблемних питань галузі, але була дискусія, в результаті якої формувалось спільне рішення. Профільні та потрібні для АПК проекти готувались і підписувалися, як правило, майже усіма депутатами з комітету. Треба сказати правду, що і у нашому комітеті були певні внутрішні конфлікти, війни, але Комітет працював, тому загалом оцінюю нашу діяльність позитивно. В інших комітетах, на засіданнях яких я неодноразово брав участь, була реальна проблема з професійним розумінням, з професійною дискусією та з їх функціонуванням.

"ДС" В інтернеті можна натрапити на історію з китайським контрактом ДПЗКУ і Вашою причетністю до нього. Прокоментуйте, будь ласка.

І.М. Мені не звикати до фейкових закидів, але звикнути до цього я не можу. Плітки про причетність до китайського контракту ДПЗКУ я вже неодноразово спростовував.
Угоди підписувалися між керівництвом відповідних державних корпорацій, експортно-імпортних банків і очільниками відповідних профільних міністерств і відомств. Я в цей час не мав ніякої державної посади і до парламенту відношення не мав. Я обіймав посаду Генерального директора та директора по Чорноморському регіону Noble Group і керував всією діяльністю компанії в ряді країн Чорноморського регіону. Як експерт, я деякий час був позаштатним радником Міністра аграрної політики і іронія в тому, що я був проти підписання цього контракту. Всі розуміють, що статус позаштатного радника не дає можливості жодного впливу на офіційні процеси, рішення та підписання відповідних міждержавних угод. Тим більше, коли мова іде про міжурядові угоди на мільярди доларів США.

Коментував раніше і повторююсь: вважаю сам пакет угод складеним і підписаним з явним акцентом на користь китайської сторони. Самі умови торговельного контракту не базувалися на існуючій міжнародній практиці світової торгівлі та багато інших умов не відповідали реальним можливостям їх виконання сторонами угоди.
На контракті українська сторона вже втратила сотні мільйонів доларів. А разом з вкраденими грошима компанії, коли судна з продукцією відправлялися, а валютна виручка не надходила або не поверталась в Україну, ми загалом втратили біля 400-500 млн дол. США. Я навіть надіслав ряд депутатських звернень до правоохоронних органів з цього приводу.

"ДС" Чому більшість аграрних дотацій у 2017-2018 рр. отримали лише декілька найбільших учасників ринку? У чому була проблема?

І.М. Перш за все, хочу нагадати передумови, які призвели до запровадження дотацій с/г товаровиробникам в агросекторі.

По-перше, на вимогу МВФ у 2016 році було скасовано спецрежим ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників, за допомогою якого аграрії акумулювали значні суми коштів, які потім використовувалися на розвиток свого виробництва.

По-друге, нами було відмінено дискримінаційну норму та відновлено повернення експортного ПДВ для операцій із експорту такоï продукції рослинництва, як пшениця, ячмiнь та рiпак. Також діяв механізм повернення експортного ПДВ для експортних операцій із олією, шротом. Тобто, провідні експортні галузі аграрного сектору отримали підтримку держави, як і продукція металургійної, хімічної промисловості тощо, яким ПДВ з експортних операцій повертається вже давно.

По-третє, лишались без належної державної підтримки ті галузі АПК, які, в силу реалій та власних особливостей виробництва і споживання, не мають значної частки на ринку експорту, де більшість продукції реалізується на внутрішньому ринку. Після скасування спецрежиму ПДВ сплачене цими галузями ПДВ не компенсовувалось би виробникам ні в який спосіб. До таких галузей можна віднести виноградарство, ягідництво, садівництво, свинарство, птахівництво, овочівництво, тепличне господарство, виготовлення молочної та сирної продукції, розведення великої рогатої худоби та інші.

Після тривалих дискусій у Комітеті ВР, за участі депутатів з усіх фракцій та представників профільних міністерств, був досягнутий консенсус щодо необхідності виділення на програму дотації 6 млрд грн. Тобто, існувало чітке бачення того, що у 2017 році галузі аграрного комплексу, які не є експортно орієнтованими, мають бути підтримані коштами державного бюджету без обмежень по товарним групам і зі стовідсотковим поверненням сплаченого ПДВ. 4 млрд грн було виділено тому, що балансували видатки бюджету. При цьому уряд очікував профіцит, який мав місце, та мав додати ще 2 млрд грн, що мало закрити потребу на 80%+ для всіх. Тобто, було необхiдно та було пiдтверджено Урядом та Прем'єр-мiнiстром виділення 6 млрд. грн для компенсацiї сплаченого ПДВ в 2017 роцi.

У механізм розподілення бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції було закладено такі надзвичайно важливі принципи:
- по-перше, державна підтримка у вигляді дотації повинна забезпечити на 100% усі аграрні галузі, які не є в значнiй долi експортно орієнтованими;
- по-друге, у вигляді бюджетної дотації повертаються ті суми, які фактично сплачені у вигляді ПДВ до держбюджету. Тобто, планувалося при фактичній сплаті 100% ПДВ повернути ті ж 80-100% коштів через дотацію. Ідеально чесне рішення.

Але мала місце "політична диверсія". Нагадаю, що у зв'язку із бюрократичною тяганиною та майже трьохмісячною фіналізацією Кабміном Порядку розподілу бюджетної дотації був втрачений січень та лютий 2017 року, а разом із проблемою щодо реєстрації податкових накладних це призвело до того, що на початку року дотації не виплачувались. Мінфін та МінАПК самостійно та таємно прописали у Порядку некоректну норму, за якою підприємства, що займаються і рослинництвом, і тваринництвом, фактично не змогли отримати дотацій, чим було порушено попередні узгоджені рішення та рівнозначність доступу до бюджетних коштів. Саме через дані фактори і відбувся значний "перекіс" у виплатах дотацій на користь великих гравців ринку.

Пiсля таких маніпуляцій я не голосував за передбюджетні змiни до Податкового кодексу та за державний бюджет на 2018 та на 2019 роки.

Хочу нагадати, що фермери завжди послідовно виступали за те, щоб дана система дотацій була збережена. Можна виправити механізм нарахування, отримання коштів, але самі дотації повинні існувати, бо без них пересічному товаровиробнику дуже важко було би самостійно існувати.

У даних поглядах ми були підтримані профільними аграрними асоціаціями - Всеукраїнською аграрною радою, Аграрним союзом України, Українським клубом аграрного бізнесу, Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних ради, Українською аграрною конфедерацією. Окрім цього, ми завжди пліч-о-пліч боролися за відновлення спецрежиму ПДВ, його відшкодування в автоматичному режимі, за скасування скандальних "соєвих" поправок, разом з фермерами перекривали дороги, пікетували Кабмін та Міністерство АПК.

Як Ви розцінюєте вплив олігархату на парламент? Наскільки він реальний і відчутний?
Я знаю дуже багатьох впливових людей у бізнесі і політиці - і українських, і західних. Реальний вплив українських фінансово-промислових груп я сам зрозумів тільки, коли потрапив у політику. Насправді цей вплив дуже значний. Але він часто заснований на слабкості самої влади та інституцій. Тут дорога в два кінця - самі політики часто бігають до олігархів і просять якісь преференції. У цьому і є основна вразливість наших державних інституцій.

Я вважаю, що парламент 8 скликання був найбільш ефективним у протистоянні олігархічному лобізму, хоча було і немало таких фактів. Наразі все швидко стає публічним, і це вже питання як відноситься дло цього суспільство.

"ДС" Ми знаємо, що Ви є автором власної економічної програми для України. Від чого Ви відштовхувались при її формуванні?

І.М. Перш за все, хочу зауважити, що наш план - це план економічного прагматизму, економічного націоналізму. Поточна економічна політика України не витримує ніякої критики. Влада не має далекоглядної економічної стратегії, бізнес не бачить за рахунок чого держава буде виходити із існуючого піке.

Декілька простих статистичних даних, які відображають реальний стан економіки в Україні на сьогодні:

• Ми зростаємо на 3%, коли світ в середньому зростає на 4 %. За Урядовим прогнозом у 2019 року ріст ВВП також складатиме біля 3%, проте, буде, мабуть, менше. При такому темпі зростання ВВП ми навіть не стоїмо на місці, а падаємо в порівнянні з іншими. Станом на кінець 2018 року рівень сукупного державного боргу становив 65% ВВП.

• Рівень тіньової економіки складає біля 40% до ВВП.

• Рівень безробіття в Україні за офіційною статистикою становить 9,9%, або 1,5 млн осіб, хоча насправді реальне безробіття складає 35%, тобто незайнятих в економіці наразі 8,4 млн осіб проти 15,4 млн осіб працюючих.

• Загальна сума капітальних інвестицій в Україні у 2017 році склала 448,4 млрд грн., у 2018 році - 578 млрд грн.

• Зовнішні інвестиції у 2018 році - 2,8 млрд дол. США, цей рівень катастрофічно низький. Дані кошти ідуть не в реальний сектор економіки, а за них, як правило, купуються державні боргові цінні папери.

Україні слід терміново та кардинально переглянути свою економічну доктрину та встановити пріоритетні напрями розвитку. Я переконаний, що Україна може і повинна протягом наступних 5-ти років показувати темпи економічного розвитку, при якому ВВП буде зростати мінімум на 5-7 % щорічно.

Ось що нам потрібно зробити:
1) Зупинити масовий виїзд населення шляхом допомоги бізнесу через податки, платити конкурентні паритетні зарплати принаймні з країнами Східної Європи. Бізнес, який не зможе платити такі паритети зарплат, отримає "смертельний вирок".

2) Припинити знищення середнього класу, створити базові умови для його відновлення.

3) Визначити і закласти ключові точки зростання економіки за існуючих умов з "розумною" участю і роллю держави у структуруванні фінансування та реалізації масштабних проектів.

4) Повне перезавантаження, модернізація відносин з МВФ та іншими фінансовими партнерами із знаходженням можливості перегляду державних боргів, а також неефективно реструктуризованого боргу у 2015-2016 роках Міністром фінансів Яресько.

5) Терміново зробити реалістичні кроки, реалізація яких залежить від діючої влади, які реально призведуть до покращення середовища ведення бізнесу (такі речі як зниження податків, введення ПнВК, зниження податків на фонд заробітної плати сумарно до 20-22 % та більш масштабна дерегуляція).

Детальніше свою економічну доктрину я вже представляв у ЗМІ, там можна ознайомитись із усіма пропозиціями та ключовими точками росту економіки, які я вбачаю сьогодні найбільш ефективними.

"ДС" Позиція щодо ринку землі - як, коли і з ким? Фундаментальні речі, на яких має базуватись українська земельна реформа

І.М. Хочу підкреслити, що за 18 років існування мораторію його подовжили вже вдесяте. Головна проблема: за 25 років держава так і не надала українським землевласникам рівних можливостей для розвитку, альтернативи вибору між здачею землі в оренду або ж створенням на ній власного бізнесу.

Паралельно існують кілька цілком нелогічних речей. По-перше, більшість українських фермерів, які працюють на землі, та частина власників паїв виступають проти ринку, але бажають стати власником, щоб передати свою ділянку дітям у спадок. По-друге, хоча офіційно ринок землі обмежений мораторієм, але процвітає сірий ринок, оскільки є кілька схем обійти мораторій, за допомогою яких близько 3,5 млн гектарів уже викуплено.
Існують основні страхи: перший - відсутність коштів, другий - що в мене заберуть землю. Виробники, фермери, великі латифундії бояться того, що при відкритті ринку землі не зможуть стати власниками того банку землі, який у них перебуває в оренді. І справді, на купівлю земельних банків при справедливій оцінці вартості земельних ділянок майже ні в кого із фермерських господарств, середніх виробників, холдингів не вистачить власних коштів. Проте слід розуміти, що навіть після запуску обігу землі більш як 80-90% земельних відносин залишаться орендними, оскільки існуючі договори не втрачатимуть своєї чинності ще впродовж 7-10 років. Також реально не більше 10-15% власників захочуть продати землю. До того ж сторони можуть передбачити у своїх договірних відносинах і пріоритетне право орендаря на купівлю тієї ділянки, яку він орендує.

Для мене принциповий момент, щоб український виробник і власник стали самі по собі конкурентними покупцями своєї ж землі. У них має бути доступ до довгострокових фінансових ресурсів за низькою прийнятною ставкою. Також як запобіжник можна розглядати встановлення на законодавчому рівні мінімальної вартості одного гектара. Слід надати можливості для розвитку ринку оренди землі, емфітевзису, забезпечивши можливість продажу прав оренди та емфітевзису, їх заставу (іпотеку), а також можливість іпотечного фінансування викупу земельних ділянок.

Також треба забезпечити українському власнику альтернативу продажу - це можливість створювати бізнес та працювати на своїй землі, а не продавати. Власнику землі та його сім'ї отримати довгі і дешеві кошти під заставу паю, отримати кредит на розвиток власної фермерської справи, наприклад, тепличних господарств, молочних ферм сімейного типу, ферм для вирощування фруктів, овочів, ягід, органічної продукції тощо.

Таким чином, основне завдання реформи - надати всім рівну фінансову можливість та альтернативу, право вибору у розвитку та побудові ефективного господарства на своїй землі.

"ДС" Розкажіть про "Бізнес-Варту" - як з'явилась ідея, хто став з Вами пліч-о-пліч, які цілі в організації сьогодні?

До мене, як народного депутата, зверталося багато фермерів з постійними скаргами на рейдерство. Ми почали їх вивчати і побачили, що дана проблематика хвилює дуже багато учасників агросектору, а тенденція набуває загрозливого характеру. Тому так і виникла ідея створити громадську організацію, яка би об'єднала чесний і прозорий бізнес з метою його захисту та відстоювання інтересів.

За короткий термін поряд з нами стали більше десяти народних депутатів з різних фракцій і груп, приєдналися представники ЗМІ, експерти, журналісти-розслідувачі, інші бізнес-асоціації.

На сьогодні "Бізнес-Варта" - це вже не швидка допомога, а системна організація, яка дає допомогу бізнесу, проводить масштабні форуми, прес-конференції, розробляє законопроекти, надає фахову юридичну допомогу та медійний супровід. За два роки ми змогли відстояти права більше 30 підприємств, у десятках інших випадків ми запобігли рейдерству. Ми вже частково об'єднали бізнес у сфері АПК, інфраструктури, портової галузі та харчової промисловості. Проте, великою проблемою і досі лишається -недостатня кількість ресурсів для ведення повномасштабної діяльності. Інша проблема - не весь бізнес готовий спільно рухатись, люди часто "важкі" для об'єднання, поки їх не б'ють і не забирають у них власність.

Хочу подякувати журналістам, нашим депутатам, десяткам видань і журналістів, іншим бізнес-асоціаціям, які повірили у нас і стали поряд у нелегкій боротьбі. Окрема подяка співробітникам "Бізнес-Варти", вони проводять колосальну об'єм роботи, самостійно ведуть непросту і мужню справу проти потужних супротивників.

"ДС" Чому на цих виборах вирішили балотуватися від Політичної партії "Сила і Честь"?

І.М. На нинішніх виборах я долучився до команди Ігоря Смешка - команди професіоналів з високою репутацією. Мені випала честь увійти до п'ятірки перших кандидатів виборчого списку партії "Сила і Честь", Ігоря Смешка.

Знаю Ігоря Петровича протягом багатьох років та довгий час був активним учасником в ГО "Сила і Честь". Мені відома історія його життя, його родини, знаю про його високий професіоналізм та репутацію в різних професійних сферах, таких як оборона та безпека, дипломатична робота, наукова та громадська діяльність.

Ми йдемо до парламенту, щоб сформувати коаліцію та, якщо вдасться, то і Уряд, і взяти повну відповідальність за виконавчу владу та країну. Ми маємо достатньо знань, досвіду та професійних вмінь, перевірених і доведених нашими історіями життя, практичною роботою та результатами. Тож глибоко розуміємо, що потрібно робити для забезпечення безпеки кожного громадянина, аби тільки нам випала така можливість.

Також хочу подякувати професійній команді "Самопомочі", де у мене лишилося багато друзів. Ми гідно пройшли нелегкий шлях, провели ряд важливих законів, завжди відстоювали проєвропейські ініціативи.

"ДС" Яким Ви бачите майбутній парламент?

Я вважаю, що на нас очікує значне оновлення - більше 60% парламенту буде іншим. Проте, тут виникає інший фактор - професійний рівень з точки зору практичного досвіду діяльності у законодавчій, виконавчій владі, або в реалізації масштабних проектів буде значно нижчим. А фахове представництво буде відверто слабким. Досвіду буде мало, що звісно створюватиме значні ризики в період існуючих геополітичних змін та викликів, які стоять перед Україною.

Багато буде залежати від рішень Зеленського і його команди - який вони виберуть шлях - шлях дійсного, професійного, відкритого, щирого об'єднання, що означатиме взяття на себе повної відповідальності або знову ж буде обраний традиційний шлях - по праву сильного і полтичної доцільності, направлений на максималізацію власних політичних амбіцій та цілей.

Тому який буде парламент, який буде уряд, які будуть наслідки їх роботи, буде залежати не від осіб, які пройдуть в парламент, а залежитиме від того, які істини, ідеї, цілі і мотиви будуть у команди людей, яка робитиме даний вибір.

73 % - це безпрецедентний аванс від людей. Якщо ж новий президент буде продовжувати робити те, що зараз, то думаю, що резерв довіри зникне і впаде навіть до кінця цього року. І в такому випадку, на жаль, може бути повторена доля усіх його попередників.

"ДС" Чи зможе наступна політична еліта виконати свої обіцянки?

Що цікаво, ті, хто прийшли, вже кажуть, що нічого не обіцяли. Можу сказати, що чуда однозначно не буде. Життя країн, людей базується на певних правилах і навіть законах. Тому щодо того, що за очікуваннями виборців нова еліта може зробити все, треба собі завжди давати відповідь - якою ціною, за який час, за чий рахунок і тд. Наговорили всі багато, навіть більше, ніж треба, а поки з того, що я бачу, до реальних практичних кроків ще ніхто не приступав. Я б назвав цей період honeymoon (медовий місяць). Тому ще побачимо який шлях вибере команда президента, коли перед ними буде стояти реальний стратегічний вибір.

"ДС" Які реальні загрози стоять перед Україною і скільки у нас ще є часу?

І.М Однозначно, короткострокова загроза - це реванш, повернення в минуле , де ми були. Ми не зможемо створити суб'єктність за рахунок власних помилок та необдуманих дій політиків. Тобто, ми так і залишимось об'єктом. Треба розуміти ще й те, що ЄС і США традиційно і далі будуть разом, будуть дивитись в одну сторону, але їх шляхи будуть різні, зважаючи на власні цілі і інтереси. У контексті того, що геополітичні вектори ЄС і США будуть розділятись, ми втратимо ще й їх консолідовану підтримку. Цим можуть легко скористатись наші вороги.

Нездатність на самостійну економічну та соціальну стратегію, що в умовах очікуваної економічної кризи призведе до значного погіршення і так складного соціально-економічного стану ще більше посилює всі відповідні ризики реваншу та зовнішнього управління. При абсолютно бездарній та програшній позиції та діяльності політичного керівництва країни можлива навіть втрата територій.

Мені здається, що у нас є максимум два роки на те, щоб показати стійкий позитивний тренд для людей, стати зрозумілими та прогнозованими для партнерів. Тоді у нас з'явиться можливість для середньостроковї стратегії до 5 років на доведення очікуваних результатів. У цьому випадку Україна залишиться єдиною та зі своїм євроатлантичним порядком денним.

Якщо ж за 2 роки ми нічого не покажемо, а будемо знову вовтузитись між собою і самі себе топити в бруді, не маючи чіткої стратегії і дій, маємо бути готові до негативних та гірких прогнозів стосовно самостійності країни.

Якими будуть економічні та політичні позиції України у Європі та світі у майбутньому?
Якщо Україна не буде успішна, то найбільші втрати, звісно, після самих українців будуть нести країни Європи та США, Канада. У випадку, коли Україна буде успішною, вона зможе на 100 % до 2050 року стати однією із в топ-20 країн світу і буде ще одним прикладом новітнього успіху із взірцевими основами, принципами, історією творення сильних народних демократій і економік для всього світу.